style='border:none;padding:0cm'>Морфін

У 1805-1806 р. Фредерік Сертурнер отримав основну активну складову опіуму, що виявилася в 10 разів сильніше за опіум. Названий на честь грецького бога сну, спочатку морфін використовувався при лікуванні пристрасті до опіуму. Поступово вживання морфіну, у міру поширення його популярності, зросло не тільки через силу його дії, але й завдяки винаходу в 1853 році Олександром Вудсом шприца для підшкірної ін’єкції. В той час думали, що пряме потрапляння морфіну в кров не викликало залежності.

Громадянська війна дала привід для широкого розповсюдження проблеми залежності від наркотиків у США. Широке використання морфіну як болезаспокійливого засобу стало звичайною справою. Багато солдатів страждали «солдатською хворобою» (так в той час називалася залежність від морфіну). Опіум і морфін був присутній у всіх медичних препаратах. Доктора приписували їх при будь-яких хворобах, не розуміючи їхньої природи і не турбуючись про фізіологію.

Морфін широко застосовується як болезаспокійливий засіб. Він полегшує біль, піднімаючи поріг сприйняття болю, знімає занепокоєння, яке зазвичай супроводжує біль, і викликає сон навіть при сильних болях. Сульфат морфіну - найбільш поширена форма болезаспокійливого. Це біла речовина з гірким смаком, без запаху. Діє як депресант ЦНС і забезпечує майже миттєве зняття болю після ін'єкції. Крім болезаспокійливої дії, морфін також викликає сонливість, стан ейфорії, запори, блювоту, ускладнення подиху (при великих дозах), заспокоєння, знімає хвилювання і напругу. Наркомани зазвичай не обирають морфін як наркотик для вживання, але завдяки своїм властивостям він може легко замінити героїн. Героїн одержується шляхом додавання оцтового ангідриду до морфіну. Комерційне виробництво і широке вживання диацетілморфіну почалися лише в 1898 р., коли компанія БАЕР (Німеччина) почала виготовляти і поставляти на ринок речовину під назвою героїн. Назва «Героїн» походить від німецького слова «herosich» (великий і потужний) і застосовується для найменування речовини. Компанія БАЕР виготовляла героїн як засіб від кашлю від морфінової залежності. Незабаром героїн став широко доступним у США і використовувався для виготовлення ряду медичних препаратів. До 1906 р. Американська Медична Асоціація схвалювала застосування героїну замість морфіну, і знадобилося багато часу для того, щоб усвідомити, що героїн викликав залежність набагато більшу, ніж морфін. У 1914 р. Акт про наркотики Гаррісона заборонив його продаж і імпорт. Але за цей час героїн замінив морфін і опіум як наркотичний засіб.

Героїн, як і всі інші наркотичні речовини, впливає на ЦНС як депресант і як анальгетик. Доведено, що болезаспокійливі властивості героїну в 2-3 рази сильніші, чим морфіну, а здатність героїну викликати стан ейфорії сильніша в 10 разів. Досвідчені наркомани можуть відрізняти внутрівенний прийом героїну від морфіну завдяки його швидкій дії, різкому наставанню приємного, теплого, схожого з оргазмом стану ейфорії. Залежність при вживанні героїну розвивається швидко і необхідно постійно збільшувати дозу для досягнення попереднього рівня задоволення.

Фармакологічні ефекти, що викликаються героїном, схожі з дією інших наркотичних речовин. Героїн викликає скорочення зіниць (2,9 мм або менше), ускладнює подих, що у свою чергу веде до скорочення кількості кисню в крові. Кровоносні судини розширюються, збільшується потовиділення, сповільнюється травлення, іноді буває нудота, особливо в новачків. Найбільше популярний засіб вживання героїну в США - ін'єкція у вену, переважно на руках. Деякі можуть вживати підшкірно. Проте багато хто з «підшкірників», що вживають героїн, переходять на внутрішній засіб, прагнучи досягти максимум задоволення. Уколи викликають появу рубців і наривів на шкірі, а надалі настає венна криза. Це спонукає наркоманів шукати інше місце на шкірі. У результаті вживання героїну на шкірі можна спостерігати так звані «сліди» героїну. Багато хто починає курити героїн («вистежувати дракона»). Наркомани вважають, що залежність може бути викликана тільки ін'єкціями героїну. Ця думка - велика помилка.

Наркомани схильні до різноманітних інфекцій і мають багато проблем із здоров'ям, пов'язаних із вживанням наркотиків: правець, ендокардит, септицемія (зараження крові), гепатит і ЛВІ (людський вірус імунодефіциту). Смерть від вживання героїну може наступити в результаті будь-якого з медичних ускладнень, але сама основна причина - ядуха. У наркомана також може виникнути алергічна реакцію на домішки, що містяться в героїні. Сьогодні в героїн добавляють кокаїн, тіамін, дексотрометорфан (засіб від кашлю) і скополамін. 

Наркоманія зазвичай призводить до антисанітарії і недоїдання. З появою гепатиту і ЛВІ, паління і вдихання героїну стали альтернативними формами вживання героїну.

Існує ряд теорій, пов’язаних із вживанням героїну. Деякі з них не знайшли свого підтвердження. Так, вживання героїну один раз або декілька разів з великими інтервалами на добу не викликає фізіологічної залежності. В разі 4-6-кратнго вживання героїну в день і протягом 7-10 днів викликає наркотичну залежність.

Для полегшення класифікації героїн ділять на чотири типи.

Героїн № 1. Сировина для отримання героїну – неопрацьований морфін, отриманий з опійного маку.

Героїн № 2. Сировина, перехідний продукт при отриманні героїну з морфію.

Героїн № 3. Героїн для паління – неоднорідний на дотик порошок.

Героїн № 4. Героїн для ін’єкцій. Білий “пухнастий” порошок із чистотою 90%.

В залежності від процесу очищення, використовуваної технології героїну № 4 за кольором може варіюватися від жовтогарячого до майже чорного.

“Чорна героїнова смола” – найбільш сильна форма мексиканського героїну. Через грубість процесу очищення багато домішок залишається в кінцевому продукті, що і надає смолянистого вигляду продукту.