style='border:none;padding:0cm'>Рання історія

Можливо, першим заспокійливим сполученням, (за винятком спирту, відомого раніше), був “звеселяючий газ” (закис азоту), що був відкритий Джозефом Престлі і вперше синтезований Хампфрі Діві в 1776 році. Ці англійські вчені першими помітили, що вдихання закису азоту призводить до короткого періоду інтоксикації, за своїми властивостями багато в чому подібної до сп'яніння. З того моменту, коли помітили, що закис азоту викликає ейфорію з приступами сміху, цей препарат отримав назву “звеселяючий газ”.

Історія почалася в Хартфорді, штат Коннектикут, у 1845 році, коли молодий стоматолог на ім’я Хорас Велс відвідав демонстрацію ефектів, що давав “звеселяючий газ”. Людям надавалася можливість вдихнути закис азоту або подивитися як це роблять інші. У процесі демонстрації один із відвідувачів випадково спіткнувся і сильно порізався, і Велс зауважив, що цей відвідувач не почував болю, незважаючи на свій сильний поріз. Як дантист, Велс відразу побачив перспективи застосування даного препарату в стоматології. Стоматологія й інші хірургічні напрямки медицини в цей період були обмежені в анестезуючих засобах, і лікування було дуже болісним. Велс провів експеримент із закисом азоту на практиці і з'ясував, що зуб може бути видалений без болю.

 Етапом в історії депресантів було дослідження препаратів із метою пошуку ефективних анестетиків. Вільям Мортон з Бостону вивчав інший препарат, що, за його переконанням, міг би стати кращим анестетиком - ефір. Ефір є легкозаймистою рідиною, що випаровується при кімнатній температурі. При вдиханні парів ефіру виникає інтоксикація. Після проведення початкових досвідів Мортон попросив дозвіл на демонстрацію ефіру в якості знеболюючого.

Мортон, виконавши першу привселюдну демонстрацію хірургічної анестезії, здійснив революцію в практичній хірургії. Використання ефіру в якості анестетика швидко поширилося по всьому світі й іноді використовується дотепер, поряд із більш сучасними анестетиками.