style='border:none;padding:0cm'>Класифікація депресантів ЦНС

Барбітурові препарати так само, як і більшість заспокійливо-снодійні речовин, зазвичай класифікуються відповідно початку дій і тривалості дій.

Депресанти ультракороткої дії

Початок дії: секунди.

Час дії: хвилини.

Такі речовини (крім однієї) виробляються тільки для внутрішньовенних ін'єкцій і використовуються перед хірургічнним втручанням (анастезія). Винятком є - пентотал («сироватка правди»), що використовується в психіатрії.

Депресанти короткої дії

Початок дії: 10-20 хв.

Час дії: 4-5 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 1-4 дня. Пентобарбітал (Нембутал). Вуличні назви: жовті, жовті жакети, секобарбітал.

Секонал. Вуличні назви: червоні, червоні дияволи.

“Хлорат Гідрат” (Ноктек). Вуличні назви: “краплі, що нокаутують”, Миккі Фін.

Депресанти середньої дії

Початок дії: 20-40 хв.

Час дії: 6-8 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 7-8 днів. Амобарбітал (Амітал). Вуличні назви: блакитні, блакитні небеса.

Лмо-Гобарбітал (Туинал). Вуличні назви: райдуга, “різдвяні дерева”, “подвійна Прикрість”.

Мепробамат (Мілтвун, Екваніл). Вуличні назви: метаквалон (кваалюд, сопор і т.д.): Вуличні назви: (Людес).

Депресанти довгої дії

Початок дії: 1 година.

Час дії: 8-14 годин.

Фізичні симптоми синдрому переривання: 10-14 днів. Фенобарбітал (Люмінал). Вуличні назви: “рожева леді”.

Стимулятори центральної нервової системи (ЦНС)

Стимулятори ЦНС одержують як із натуральних, так і синтетичних джерел. Стимулятори природного походження включають кокаїн, нікотин і кофеїн. Синтетичні стимулятори включають амфетаміни і декілька хімічно близьких складових (аналогів), таких як меткаталон. Хімічна структура і механізми дії цих речовин можуть відрізнятися, проте всі вони викликають піднесений стан, підйом настрою, стимулюють різке відчуття благополуччя й ейфорію*.

Група хімічних речовин, називаних амфетамінами, була синтезована у 80-х роках XIX ст., але не використовувалася в медицині до 20-х років ХХ ст. Дослідження Алліса Гордона, спрямоване на пошуки ефективної заміни ефедрину призвело до одержання амфетамінів. До 1927 р. було встановлено, що амфетаміни були ефективні при лікуванні астми також і ефедрин.

Встановили, що вони піднімають кров'яний тиск і стимулюють ЦНС. Алліс Г. продав своє дослідження провідній компанії по виробництву лікарських засобів і в 1932 р. інгалятор під назвою “бензедрін” став продаватися як засіб, який не потребує рецепта. Взагалі препарати-інгалятори, які містили амфетаміни, продавалися в аптеках до 1959 року.

Помітивши, що амфетаміни стимулюють ЦНС, лікарі до 1935 р. почали використовувати їх при лікуванні нарколепсії.

Нарколепсія - патологічний стан, при якому хворий часто мимоволі впадає в сон протягом дня. Складові амфетамінів дозволяють утримуватися від сну і при цьому нормально функціонувати. Через два роки, у 1937 році, з'явилося повідомлення про те, що амфетаміни ефективні при зменшенні активності у дітей, що страждають гіперкінетичними розладами. За цим пішли повідомлення про те, що у хворих на нарколепсію, які проходили курс лікування амфетамінами спостерігалася відсутність апетиту під час прийому препаратів.

На початок Другої світової війни воюючі сторони відкрили властивість амфетамінів збільшувати потенціал активності у людей. У зв'язку з чим продукти з добавками амфетамінів стали частиною багатьох авіаекіпажів, дозволяючи їм залишатися в постійній боєздатності й уникати паніки. Після Другої світової війни було виявлено, що вживання амфетамінів викликає стани, подібні до тих, що викликає кокаїн. До 60-х років ціна і доступність амфетамінів уможливили їхнє вживання. У цей же час амфетаміни використовувалися в медицині і фармакології для лікування заспокійливо-снотворних передозувань і ожиріння.

Вважалося, що амфетаміни не викликають фізичної залежності, але в міру накопичення знань про них, стало ясно, що вони мають потенціал залежності.

Амфетамін є цілком синтетичним наркотичним засобом, який виготовляється в нелегальних лабораторіях. За хімічною структурою він подібний до медіаторів людини, адреналіну і дофаміну.

Амфетамін (базовий амфетамін) являє собою безбарвну рідину з неприємним запахом (за типом амінів). Для збереження і використання існують переважно у формі сольових з'єднань (амфетамін-сульфат- гідрохлорид). Формою, що зустрічається найбільш часто, є кристалічний порошок білого і рожевого кольору.

Вживають перорально або вдихають, рідше зустрічається розчини для ін'єкцій. В останній час має місце тенденція до виготовлення таблеток і капсул, що включають сульфат амфетаміну. Дія амфетаміну, як субстанції, що впливає на ЦНС і на інші функції організму, наступає приблизно через 30-60 хвилин після прийому перорально і триває від 2 до 8 годин. Середня доза вживання складає біля 30-60 мг, при цьому доза в таблетці може доходити до 100 мг.

Амфетамін має збуджуючу і стимулюючу дію і призводить до таких фізичних і психічних реакцій:

тимчасовий підйом сил,

почуття припливу енергії;

ейфорія;

втрата апетиту;

відсутність необхідності сну;

зорові і слухові галюцинації;

занепокоєння і дратівливість;

підвищення тиску (гіпертонія) і підвищення температури тіла (гіпертермія);

уповільнення діяльності серця (брадикардія);

прояв стереотипної моделі поведінки.

Амфетамін має високий потенціал психологічної залежності, проте, може викликати і фізичну залежність.

Амфетамінове (фенамінове) сп'яніння.

Фенамін по хімічній структурі близький до адреналіну, але його дія істотно відрізняється.

Дози фенаміну чинили на дорослих людей парадоксальний ефект у виді сонливості, млявості, зниження працездатності. Подібних реакцій при вживанні підлітками не описано.

Перша фаза при внутрішньовенному введенні («прихід») істотно не відрізняється від описаної фази при ефедроновому сп'янінні.

Друга фаза при внутрішньовенному уливанні або саме сп'яніння при пероральному застосуванні нагадують атиповий гіпоманіакальний або навіть змішаний стан, який дуже часто зустрічається у підлітків при шизоафективних психозах. Суб'єктивно відчуваються незвичний підйом, напруженість, особлива бадьорість, впевненість у своїх силах і спроможностях. Зникає почуття втоми, з'являється почуття невтомності, придушується страх перед реальною небезпекою. Іноді з'являється відчуття «інтелектуального прояснення», особливої глибини своїх власних думок, спроможності проникати в суть речей.

Поведінка відрізняється постійним прагненням до діяльності і рухів («кудись тягне»), неможливістю всидіти на одному місці. Вони стають багатомовними, а промова - емоційно насиченою, особливо з гнівно-роздратованими інтонаціями. Міміка перебільшена, але відповідає змісту висловлень. Відзначається схильність до розгонистих жестів. Різко зростає агресивність, не тільки легко спровокована, але й ініціативна. Затіваються бійки з найменшого приводу.

Дійсних безтурботних веселощів не відчувають. Навпаки, легко виникає підозрілість до навколишньому середовища, сторожкість. Завжди на сторожі і готові дати опір. Пильно стежать за іншими, як би очікуючи злого наміру. Виявляють до всього надмірну зацікавленість, задають масу непотрібних питань, особливий зміст яких зрозумілий тільки для них, наполегливо потребують відповіді.

Після прийому амфетаміну (фенаміну) у великих дозах і особливо після внутрішньовенних уливань можуть висловлювати маревні ідеї. Можуть бити мнимих насмішників, насторожено оглядатися й озиратися, боючись нападів. Рідше бувають слухові галюцинації - від елементарних (дзвоники, гудки) до окликів по імені. Описано також тактильні галюцинації - почувають, що по їхньому тілу плазують комахи, яких вони починають ловити і бити.

Амфетамін різко зменшує апетит і потребу у сні. Після великих доз добу, дві можуть не спати і не їсти.

При неврологічному огляді звертають на себе увагу широкі зіниці з ослабленою реакцією на світло і конвергенцію (через що підлітки самі відзначають погіршення зору - «важко читати», «все, як у тумані»). Іноді помітні м'язовий тремор, стереотипні рухи губів і язика. Соматичні порушення проявляються через серцебиття, тахікардію, часто з екстрасистолією, підвищення артеріального тиску, блідість особи, сухість у роті. Може бути позноблювання, головний біль, нудота і блювота. При передозуванні відзначаються болі в груді, що нагадують стенокардію, непритомності, важкі серцеві аритмії, і навіть описані випадки смерті від припинення серцевої діяльності.

Постінтоксикаційний стан (післядія амфетамінового (фенамінового) сп'яніння, «амфетамінове похмілля») зустрічається дуже часто після прийому великих доз. Головним його проявом є дисфорія, а в тих, хто неодноразово піддавався амфетаміновій інтоксикації, також спалах нескоримого бажання повторного прийому або уливання амфетамінового препарату. Постінтоксикаційний стан наступає раптово, як перелом: підйом змінюється на пригнічення, дратівливість, озлоблення, почуття нестерпної втоми і знемоги, іноді на тривогу, «внутрішнє занепокоєння», через яке, незважаючи на втому, без снотворного не можуть заснути. Тривалість післядії - від декількох часів до доби.

Формування амфетамінівої наркоманії

При вживанні без залежності справа обмежується епізодичним прийомом амфетаміну (одним-двома внутрішньовенними уливаннями). При повторенні останніх швидко виникає психічна залежність. Першим її проявом буває нескориме бажання повторити уливання амфетамінового препарату або знову його прийняти в постінтоксикаційний період (під час, так званої, другої фази дії). Цим намагаються уникнути виникаючого пригнобленого настрою, «внутрішнього занепокоєння», соматичного дискомфорту. Непрямою ознакою появи залежності може служити також прагнення прийняти снотворне або транквілізатори в період післядії, а також, щоб її уникнути. Іноді ці препарати навіть приймають одночасно з амфетаміном або його вводять внутрішньовенно, а транквілізатори приймають перорально.

Амфетамінові наркоманії у підлітків у більшості випадків характеризуються періодичністю зловживання, що нагадує запої при хронічному алкоголізмі. З цього часу вони отримали назву «Ексцеси по уікендам». В 1968 році П. Коннелл описав подібні “запої” в англійських школярів. У п'ятницю ввечері вони зникали з будинку і поверталися в понеділок у стані дисфорії - роздратованими, агресивними до рідних, особливо до матері. Дисфорія продовжувалася 1-2 дні. Протягом тижня амфетамін не приймали і продовжували навчання, наприкінці тижня все повторювалося.

Більш важку форму амфетамінового вживання являють собою так звані «шведські цикли». Підлітки протягом 2-3 діб багаторазово вводили метиламфетамін і метилфенідат (центедрин) внутрішньовенно або приймали його повторно перорально у великих дозах, доводячи добовий прийом до декількох сот міліграмів, тобто вже в декілька десятків разів перевищуючи вищу терапевтичну дозу. Внутрішньовенні вливання повторювалися кожні 2-4 г. У такі дні підлітки не сплять, не їдять, весь час знаходяться «на взводі», у стані так званого “бінджингу”, що нагадує гнівну манію при афективних психозах у підлітків. Зазвичай подібний «бінджинг» сполучається з делінквентною поведінкою і навіть із криміналами агресивного характеру. Можуть брати участь у бійках між підлітковими бандами, виступаючи ініціаторами подібних сутичок. Проте спроможні виявляти агресію, навіть жорстоку, у ставленні до випадкових зустрічних. Через 2-3 доби доходять до повної знемоги, з'являються непритомності, сильне серцебиття з перебоями, безсоння, все стає, як у тумані. Щоб зняти цей стан часто приймають велику дозу снотворного, після чого 2-3 доби відсипаються й від’їдаються, а потім знову починається черговий «бінджинг».

Постійне зловживання амфетаміном зазвичай зводиться до перорального прийому: іноді ранком - перед навчанням, іноді ввечері - перед розвагами. На ніч нерідко приймають снотворне або транквілізатор. При подібному вживанні толерантність зростає повільно - протягом місяців і навіть років. Поступово худнуть. Виявляється схильність до гноєтворних інфекцій - весь час десь щось нагноюється, страждають фурункульозом. У чоловіків помітно падає сексуальна потенція і знижується статевий потяг. Згодом наростає ангедонія - ніщо в житті не здатне доставити задоволення, викликати інтерес. Підлітки стають бездіяльними, замикаються, постійно тримається похмуро-роздратований настрій.

Раптова перерва у вживанні амфетаміну призводить до розвитку абстинентного синдрому, який, по суті справи, представляє картину постінтоксикаційного стану, який затягнувся на декілька днів (до 2-3 тижнів). Розвивається дисфорія з вовкуватим настроєм, озлобленістю, дратівливістю, «внутрішнім занепокоєнням», потребою на кому-небудь «зірвати зло». До цього приєднуються відчуття повної знемоги і болісного безсоння. Виникає нескориме бажання знову ввести собі у вену або прийняти амфетамін.

Амфетамінова сплутаність може бути не тільки на фоні інтоксикації, але й виникнути в результаті раптової перерви тривалого щоденного прийому амфетаміну у великих дозах. Вона може розвитися через 3-5 дні після перерви в зловживанні і продовжуватися до 10 діб.

Хронічні амфетамінові психози виявляються стійким галюцинаторно-параноїдним синдромом. На фоні постійної дисфорії або страху розвивається не тільки манія переслідування, а й також слухові галюцинації, а нерідко й марення фізичного впливу (телепатії, ядерного опромінення, лазерних променів). Можуть бути також окремі ознаки синдрому Кандинського-Клерамбо.

Психози тривають від 2-3 тижнів до багатьох місяців. Їхня подібність до параноїдної шизофренії спонукала до припущення, що амфетамін викликає «експериментальну модель шизофренії». Чи дійсно подібні психози можуть служити експериментальною моделлю або амфетамін є провокатором «патосу шизофренії», тобто їхній розвиток можливий при відповідній схильності, залишається неясним.

Наприкінці 60-х років в країнах, підписавших Єдину конвенцію ООН про наркотичні речовини, велику кількість сильних стимуляторів з високим потенціалом залежності було заборонено, а пізніше, у 70-х роках, потрапили до другої групи акту про контроль над речовинами з позначкою “обмеження у виробництві”. Після зменшення доступності медичних амфетамінів виникли дві проблеми:

зросло число підпільних лабораторій, що виробляли амфетаміни;

сумнівна якість амфетамінів спричинила перехід наркоманів до менш небезпечного і більш "натурального" стимулятора - кокаїну.

Метамфетамінами мають 10-ти кратну силу відносно інших амфетамінів.

Метамфетамін - метиленова форма амфетаміну, яка спроможна викликати амфетамінові ефекти. Він дуже часто називався «кокаїном для бідних» або «Мет».

Хімічні речовини, що використовуються для виробництва метамфетаміну високотоксичні і вибухонебезпечні. З 22 хімікатів, згаданих у різноманітних формах по виробництву метамфетаміну, біля третини визнано шкідливими для здоров'я людини. Одна з цих речовин, червоний фосфор, згоряє або перетворюється в газ фосген. Біля третини лабораторій, що виробляли метамфетамін, піддавалися пожежі. Кінцевий продукт спроможний викликати аритмію, апоплексичні удари, запалення і крововилив мозку. Параноя і насильство дуже часто супроводжують як виробництво, так і вживання метамфетаміну. Популярність наркотику і легкість його виробництва породили “домашнє виробництво”*.

Найчастіший засіб вживання метамфітаміну - ін'єкції, хоча паління також є популярним. Метамфетамін для паління зазвичай використовується у виді «льоду». Вдихання амфетаміну є не дуже популярним через сильне подразнення носових мембран. У порівнянні з кокаїном, ін'єкція «мет» завдає більшу шкоду шкірі (синці, рани, зараження). Люди, як вживають метафетамін зазвичай виснажені, з ураженою шкірою, з гниючими зубами. Такі особи роблять собі ін’єкції «мет» кожні 2-3 години і, зазвичай, не менше 1 мг за один раз. Великий рівень вмісту метамфетаміну в організмі неминуче веде до параної.

Кристалічний метамфетамін або «ЛІД» з'явився вперше на Гавайях і Західному узбережжі США наприкінці 80-х років. Він отримав свою назву завдяки зовнішньому вигляду: прозорі великі кристали. Часто його називають «новинка». Метамфетамін зазвичай поданий у виді білого порошку, у той час як лід являє собою прозору, тверду, схожу на скло речовину, зовнішній вигляд якої дав йому іншу назву «Л.А. скло» (Лос-анджелеське скло). Деякі зразки льоду мають високу концентрацію (98 -100%) чистоти.

На відміну від «мет», що зазвичай використовується в ін'єкціях, «лід» вдихають подібно до креку. Курці називають «паління льоду» «холодним» палінням, а креку - «гарячим». Сп'яніння триває до 14 годин на відміну від 15-20 хвилин при палінні креку. Лід стимулює мозок сильніше, чим “мет”, але менше впливає на серце, серцево-судинну систему і легені. Лід «куриться» легше, чим метамфетамін, це і спонукає осіб до частішання паління, а також виражається в галюцинаціях і параноїдальних думках і баченнях.

Меткатинон - відомий на вулицях під різноманітними назвами («кіт», «вдих», «примха», «зірка», «чудесна зірка», «дикий кіт» і ін.). Спочатку зроблений у Німеччині наприкінці 20-х років, меткатинон у 30-40 роки широко використовувався в колишньому СРСР для лікування депресій. У США вперше він з'явився в 1957 році, коли одна фармацевтична компанія розпочала досліджувати можливість його вживання в якості гнітючого засобу. Початкові тести показали, що меткатинон у 1,5 рази міцніше за метамфетамін.

З фармакологічної точки зору, дія меткатинону подібна до дії метамфетамина. Зазвичай продаваний без домішок, він діє майже миттєво, а його ефект триває 4-6 годин. Одним із побічних ефектів вдихання (звичайного засобу вживання) є кровотечі носом. Звичайні багатодобові «гульби» наркоманів. Дні без сну, обмеження в їжі і постійний прийом метканинону продовжується довго. Потім відбувається «облом», що виражається в багатоденному сні, а після цього цикл починається знову. Розвиток залежності і синдрому переривання подібні до інших стимуляторів.