style='border:none;padding:0cm'>Нейрохімічні механізми дії наркотиків

Наркотичний ефект - це зміна нейрохімічних систем:

- синтезу нейромедіатора (наркотик збільшує або зменшує інтенсивність продукції нейромедіаторів);

- транспортування нейромедіатора (наркотик втручається в процес доставки молекул нейромедіатора до нервових закінчень);

- накопичення нейромедіатора (наркотик втручається в процес накопичення нейромедіатора в бульбашках нервових закінчень);

- виділення нейромедіатора (наркотик викликає передчасне виділення молекул нейромедіатора в синаптичну щілину);

- розпаду нейромедіатора (наркотик впливає на розпад нейромедіатора за допомогою ферментів;

- зворотного поглинання нейромедіатора (наркотик блокує зворотне поглинання нейромедіатора в нервовому закінченні);

- активізації рецептора (наркотик активізує рецептор завдяки міметичному ефекту);

- блокування рецептора (наркотик робить рецептор інертним, блокуючи його).

Інша важлива особливість передачі нервових імпульсів полягає в тому, що після виділення нейромедіатори повинні бути дезактивовані. Дезактивація нейромедіатора може проходити двома способами: ферментативне (розщеплення ферментами) і зворотнім поглинанням. Ферменти - особливі сполучення, відповідальні як за виробітку нейромедіаторів, так і за їхнє розщеплення до стану інертних речовин. Це дуже складні процеси. У мозковій тканині знаходиться багато хімічних речовин, і вони постійно змінюють свою структуру. Наркотики та інші психоактивні речовини може втручатися в процес передачі імпульсу, впливаючи на фермент. Наприклад, деякі антидепресанти заважають дезактивації нейромедіаторів норадреналіна, дофаміна і сіротоніна, ослаблюючи дію моноамін-оксидази, ферменту, що руйнує дані сполучення.

Другий шлях видалення нейромедіаторів із синаптичної щілини - зворотне поглинання. Нейромедіатори повертаються зворотно в нервове закінчення, із якого вони були виділені. Деякі наркотики (особливо кокаїн і амфетаміни) справляють свою дію, блокуючи цей процес.

Остання група дій наркотиків - безпосередньо на рецептор. Деякі наркотики впливають на рецептор, видаючи себе за дійсний нейромедіатор. Інші наркотики перешкоджають збудженню нейрона. Вони називаються блокаторами. Взагалі, будь-які речовини, ендогенні або екзоченні, що активізують нейрон, називаються агоністами цього рецептора. Будь-яке сполучення, що не активізує нейрон саме і заважає зробити це іншим речовинам, називається антагоністом. Наприклад, налоксон - антагоніст рецепторів, на які впливають опіати типу героїну. Якщо дати налоксон людині, яка тільки що вжила смертельну дозу героїну, то вона не тільки не помре, але навіть прийде в такий стан, немов і не вживала наркотик.

Взагалі, налоксон цілком блокує й анулює весь вплив героїну й інших опіатів. Тому налоксон називається антагоністом опіатів. Варто запам'ятати, що хоча наркотики взаємодіють із мозковою тканиною дуже по-різному, у механізмі цієї взаємодії завжди містяться процеси, характерні для нормального функціонування організму. Наркотик активізує або уповільнює функціонування деяких частин мозку з певними природними функціями. Розходження в дії різних наркотиків можна пояснити, вивчивши, на які нейромедіатори вони впливають і як саме. Тому необхідно роздивитися нейромедіаторні системи людського мозку і деякі відомі їхні функції.